Коли біда шугає рідним краєм –
хто, як не я, зумів би зупинить?!
А. Царук

29 січня 1918 року відбулася надзвичайно трагічна подія в українській історії – бій під Крутами, який набув для українського народу символічного значення, став легендою, прикладом героїзму і жертовності молодого покоління в боротьбі за незалежну Україну.

25 січня 1918 року на засіданні Української Центральної Ради було прийнято IV Уніварсал, який проголошував незалежність Української Народної Республіки. Більшовицька влада не могла допустити існування України як вільної держави. Після захоплення Харкова, Катеринослава та Полтави, більшовики спрямували своє військо під командуванням М. Муравйова на Київ. Головні бої точилися під станцією Бахмач, а потім українське військо відступило до станції Крути.

Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 біля залізничної станції Крути (між Бахмачем та Ніжином). Українські сили під командуванням сотника Аверкія Гончаренка нараховували близько 1000 осіб та складалися з старшин та курсантів старших курсів 1-ої Київської військової школи ім. Б.Хмельницького, що мали бойовий досвід набутий на фронтах Першої світової війни, 115–130 осіб першої сотні Студентського куреня та були озброєні 16 кулеметами та залізничною платформою з гарматою. До них приєдналися добровольці з Вільного козацтва («Курінь смерті»).

Перша сотня Студентського куреня складалася із студентів Київського університету Св. Володимира, Українського народного університету та учнів старших класів гімназії ім.Кирило-Мефодіївського братства Києва. Командир – старшина Андрій Омельченко.

Очевидно, що основну роль в бою відіграли бійці Київської військової школи ім. Б.Хмельницького – майбутні кадрові офіцери, багато з яких мали бойовий досвід на полях Першої світової війни (як і деякі бійці Студентського куреня).

Бій з окупантами тривав більше шести годин. За свідченням очевидців, у студентів та юнкерів почали кінчатися набої і закінчилися снаряди для гармати. На одного бійця залишалося 3-5 патронів, снаряди для гармат закінчилися зовсім. Наступаючі загони окупантів почали обходити позиції українських захисників з лівого флангу – настала небезпека оточення і юнкери зі студентами почали відхід в напрямку Києва. Більшості вдалося відступити на потязі, який їх чекав.

Втрати українців становили за різними даними від 80 до 100 загиблих (у т.ч. й страчених після бою студентів), більшовиків – не менше 300 вбитих. На думку дослідників, загальні втрати росіян могли складати до 1500 убитих, поранених.

Бій закінчився організованим відступом українських частин на потязі. Відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення, відчайдушно атакувала, але сили були нерівні. Одна чота (взвод) студентів у сутінках втратила орієнтир і вийшла на станцію Крути, уже зайняту червоногвардійцями.

27 полонених юнаків після тортур було розстріляно. Безжальні кати навіть заборонили селянам поховати останки безстрашних захисників. Як свідчили селяни – очевидці страти, учень сьомого класу гімназії Григорій Пипський заспівав гімн «Ще не вмерла Україна», який підхопили й інші полонені.

А після відступу українських військ у Києві почався червоний терор. Менше ніж за місяць загинули від 10 до 30 тис. киян. Тобто кожен десятий житель столиці.

Бій під Крутами, мав вагоме історичне значення, бо затримав більшовиків на декілька днів, чим дозволив урядові УНР вперше за понад 150 років (з часів скасування Гетьманщини) добитися міжнародного визнання України на переговорах у Бресті.

Брест-Литовський мирний договір (9 лютого 1918 року) УНР з державами Четвертного союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина, Болгарія) був по суті першим міжнародно-правовим актом, який визнав УНР суб’єктом міжнародного права.

Договір передбачав припинення воєнних дій, визначення західних кордонів України, встановлення дипломатичних відносин, обумовлював засади торгівельних зносин, обміну військовополоненими й інтернованими.

За умовами таємного договору між УНР та Австро-Угорщиною від 8 лютого Україна отримувала Холмщину та Підляшшя. Буковина та Галичина ставали автономіями у складі Австро-Угорщини. Головне – за Брест-Литовським мирним договором між більшовицькою Росією та Четвертним союзом Україна ставала незалежною державою.

Не можна викреслити з пам’яті людської той великий та безсмертний подвиг юних студентів, що захищали українську державність, поклавши на її вівтар найцінніше – власне життя. Подвиг українців під Крутами навічно залишиться в історії як символ національної честі...

Нема любові понад ту,
Що окропила кров’ю Крути.
І ту гарячу кров святу
Землі вкраїнській - не забути!

Вперше на державному рівні вшанування Героїв Крут відбулося за президенства Л. Кучми. 24 січня 2003 р. у зв’язку з 85-річчям бою він видав розпорядження «Про вшанування пам’яті Героїв Крут».

25 серпня 2006 р. на залізничній станції Крути відкрився меморіал «Пам’яті Героїв Крут у вигляді 10-ти метрової червоної колони, яка символізувала колону Київського університету на 7-ми метровому насипі.

Ця подія залишила свій відбиток не лише в історії і в пам’яті народу, а й в літературі. На шану героїв Крут написано багато віршів, оповідань, знято фільми. Медіа центр гімназії «Софія» пропонує список художної та довідкової літератури, що висвітлює цю трагічну подію.

1. Крути: збірка у пам’ять героїв / упор. Зінкевич О., Зінкевич Н. – Київ: Смолоскип, 2008. – 422 с.
2. Героїка трагедії Крут — Київ: ПП Сергійчук М. І., 2008р. — 488 с.
3. Крутянська подія. Упор. В. Зарицький. - Чікаго, 1972. - 58 с.
4. Сорока Ю.В. Бій під Крутами / Ю.В.Сорока. - К.: Золоті ворота, 2013. - 120с.
5. Крути. Січень 1918 року : док., матеріали, дослідж., кіносценарій / Іст.-культурол. т-во «Герої Крут»; упоряд. Я.Гаврилюк. – Київ : Просвіта, 2008. – 840 с.
6. Крути. – Енциклопедія українознавства. – Львів, 1993. – Т. 3. – С. 1194.
7. Українська революція, 1917-1921 рр.: подвиг героїв Крут: матеріали наук. читань / відп. ред. В. Ф. Верстюк. – Київ: Вид-во ім. Олени Теліги, 2008. – 174 с.
8. Грушевський М. С. Новий період історії України за роки від 1914-до 1919/ М. С Грушевський. – К.: Либiдь, 1992. – 245с.
9. Куць, Микола Матвійович. Крути: Поема, поезії, переклади / Микола Куць; Ред. В. М. Харитоненко. – Київ: Вид-во Харитоненка, 2004. – 320 с.
10. Сорока Ю. В. Бій під Крутами / Ю. В. Сорока. – К.: Золоті ворота, 2013. – 120 с.
11. Українська революція 1917-1921 рр.: подвиг героїв Крут: матеріали наук. читань / Укр. ін-т нац. пам’яті, Ін-т історії України Нац. акад. наук України; ред. В. Ф. Верстюк; рец.: А. О. Буравченков, Г. П. Савченко. – К.: Вид-во ім. О. Теліги, 2008. – 173 с. – Бібліогр.: C. 167-168.
12. Шаров Ігор Федорович.т100 визначних місць України / Ігор Шаров; Ред. Юрій Іванченко. – К.: Преса України, 2003. – 510 с.: іл.

Пам’ятайте про Героїв Крут!!!